Досить вдавати зі себе праведників!

«Що є смертю для церкви і християнина?» Не відсутність молитовного життя, читання Божого Слова чи недостатня посвята… Ні! Те, що насправді нівелює церкву і наше християнське життя — вдавання.

Уявіть, якби лікарні виглядали так, як сьогодні виглядає церква. Людина заходить у двері лікарні, стікаючи кров’ю, хвора, налякана і нещасна. А її весело зустрічають на вході, проводжають до місця, де вона може посидіти в очікуванні допомоги. Поранені нікому не розповідають про те, що з ними трапилося. Ніхто з працівників лікарні також не запитує їх про недугу. Замість цього, вони продовжують сидіти в залі очікування поруч із такими ж хворими і робити вигляд, що все добре. Кожен поводиться так, ніби не бачить болю свого сусіда. Потім кожен повертається додому такий хворим, як і був.

«Що за маячня?» — запитаєте ви, правда?

Та відповімо на питання: «В який момент суть християнства почала зводитися до того, щоб здаватися добрими і переконати інших людей в тому, що робимо виключно правильні речі? В який момент церква стала місцем, куди люди приходять, удаючи, що не потребують зцілення?»

Коли дивимося на Христа, бачимо інший приклад. Він каже: «Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних». (Мк. 2:17). Якщо робимо вигляд, що ми не грішники, то Бог не може нас зцілити. А коли будемо чесними з Богом, друзями і людьми, які поруч, то можемо отримати зцілення.

Будьте чесні з Богом

Якщо хочете перестати прикидатися на людях, то передовсім повинні перестати прикидатися сам на сам зі собою.

«Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.». (Пс. 139 (138): 2).

Так, ми часто намагаємося приховати щось від Бога через страх бути відкинутими. Проте, якщо будемо продовжувати ховатися, то не зможемо відчути, що Він сприймає нас такими, як ми є. Лише будучи абсолютно чесними перед Ним, зможемо відчути прощення, прийняття і отримати справжнє зцілення.

Будьте чесні з друзями

Вражає скількох негативних речей можемо позбутися, будучи просто відкритими з людьми, які нас оточують. «Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу». (Як. 5:16).

Як часто ми відчуваємо сором за деякі свої вчинки, тримаючи відчуття провини в собі. Та досить поговорити про ці переживання з близькими людьми і стає значно легше. Навіть найменше визнання прогрішення може істотно полегшити ваш тягар, не кажучи вже про сповідь.

Однак, перш ніж почати зізнаватися «один перед одним», ви повинні знати, хто є справжнім другом. Не варто розповідати про свої переживання кожному. Ви повинні знати, кому можете довірити свою історію, хто справді зможе її зберегти.

Будьте чесні зі своєю командою

Якщо ви публічна особа або лідер чи молодіжної організації, чи директор компанії — у вас є вибір: створити середовище блюзнірства або чесності. Все залежить від того, чим ви ділитеся зі своєю командою.

Спокуса вдавати — велика. Зазвичай ми схильні до цього заради збереження репутації, через страх бути відкинутими. Та, якщо лідер робить вигляд, що у нього все добре, то не лише він почувається самотнім через приховані таємниці, а й ті, хто поруч відчувають ізольованість через сором, вважаючи, що вони одинокі в своєму гріху.

Коли ж лідер відверто говорить про свої недоліки, його послідовники будуть знати, що їх розуміють і сприймають такими, як вони є. Це допомагає їм бути чесними. Звичайно, не обов’язково перераховувати всі свої прогрішення, та показуйте своїй команді, що ви також боретеся зі своїми вадами.

Ми всі — хронічно хворі люди. Та маємо великого Цілителя, Який дарує нам Свою благодать. Візьмімо її від Нього і поділімося з іншими. Станьмо тим безпечним місцем, де хворі зціляться.

Джерело: http://ieshua.org/hvatit-stroit-iz-sebya-duhovnogo-cheloveka.htm